Чи не основною рисою ринкової економіки є наявність конкуренції. Але часом трапляється так, що в силу тих чи інших обставин один з суб'єктів ринку стає монополістом, і в сфері його діяльності ринкові закони перестають діяти.
Тому держава бере на себе обов`язки з захисту від монополізму за
допомогою антимонопольного законодавства та утворює спеціальні контролюючі
органи, адже розуміє, яку небезпеку це може принести суспільству.
У нашій країні конкурентні взаємовідносини суб'єктів господарювання
регулюються цілою низкою законів, основними з яких є Закони України «Про захист
економічної конкуренції» № 2210-III від 11.01.2001 року та «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07.06.1996 року № 236/96-ВР. У відповідності до українського
законодавтсва Антимонопольний комітет (далі - АМК) - центральний орган
виконавчої влади, що забезпечує державний захист конкуренції у підприємницькій
діяльності. Це один з небагатьох органів влади, основні положення про
діяльність якого закріплені в спеціальному законі - Законі про АМК. Інші
центральні органи виконавчої влади вже давно працюють на підставі положень, які
затверджені указами Президента України. Слід зазначити, что у відповідності до
ст. 19 Конституції України правові засади органів державної влади та місцевого
самоврядування повинні міститися у Конституції та Законах України. У даному
випадку тільки АМК діє на підставі спеціального закону. Всі інші фактично
незаконно.
Однак, повертаючись до повноважень АМК слід окреслити деякі з них, що відносяться до контролю за діяльністю підприємств всіх форм власності, органів влади та місцевого самоврядування, а також іноземних підприємців, які діють на території України. Цей орган у відповідності до ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» наділений досить широкими повноваженнями, зокрема, його посадові особи мають право: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; розглядати справи про адміністративні правопорушення, перевіряти суб'єктів господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції і таке інше. Також Антимонопольний комітет має повноваження у сфері формування та реалізації конкурентної політики України. Коло цих та інших повноважень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень чітко визначаються Законом України «Про Антимонопольний комітет України».
Проте, якщо замовник торгів отримає листа від територіального відділення, не впадайте в паніку! Адже у відповідності до статті 12. Закону України «Про Антимонопольний комітет України» повноваження територіального відділення не можуть виходити за межі, зазначені, зокрема, у статті 7 цього закону, а саме:
- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського правління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Стаття 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначає економічну конкуренцію, як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Крім цього, у вищезазначеній статті вказано, що суб'єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.
Статтею 14.1.36 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Таким чином, найчастіше виявляється, що замовник зовсім і не є суб’єктом господарювання, адже не є суб’єктом господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність.
Частина
2 статті 19 Конституції України встановлює зобов’язання органів державної влади
та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі,
в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України. До того ж правовий порядок в Україні,
який встановлюється ч.1 ст.19 Конституції України ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
Отже,
жодна з вищезазначених норм Конституції України, Закону України «Про
Антимонопольний комітет України», Закону України «Про захист економічної
конкуренції» та Податкового Кодексу України не наділяє територіальне відділення
Антимонопольного комітету України правом вимагати від замовника інформацію та
копії документів, які зазначені у запиті, адже у такому запиті відсутні правові
підстави для задоволення вимог стосовно надання інформації та копій документів.
Наступне питання, що може стосувати галузі державних закупівель, питання щодо визначення монополісту. Отже, хто такий монополіст?
Згідно зі статтею
12 Закону № 2210 монопольним (домінуючим) вважається становище підприємства,
частка товарів якого на ринку перевищує 35%, якщо підприємство не зможе
довести, що зазнає значної конкуренції. При цьому слід мати на увазі, що
монополістом може бути визнано підприємство з меншою часткою ринку, якщо воно
не зазнає значної конкуренції, наприклад в результаті невеликого розміру часток
ринку, які належать конкурентам. Монопольним вважається також становище кожного
з кількох підприємств, якщо сукупна частка не більше трьох підприємств, яким на
одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50%, або якщо частка
не більше п'яти підприємств перевищує 70%.
Підприємства, що
займають монопольне становище, стають об'єктом пильної уваги АМК. За рішенням
АМК до них можуть застосовуватися різного роду санкції, аж до обмеження
діяльності.
Щодо антиконкурентних
дій, то ними вважаються узгоджені дії декількох підприємств на певному ринку
товарів або послуг, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення
чи обмеження конкуренції у цьому секторі. Економічна конкуренція - змагання між
суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням, переваг
над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти
господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а
окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на
ринку.
Слід зазначити,
що вчинення узгоджених дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції,
можливе лише після отримання відповідного дозволу АМК. Разом з тим, АМК не має
права давати свою згоду на подібного роду дії, якщо в результаті їх здійснення
конкуренція буде суттєво обмежена. У такому випадку дозвіл може бути наданий
Кабінетом Міністрів України виходячи з суспільних інтересів. Підприємства, які вирішили
вдатися до узгоджених антиконкурентних дій, повинні керуватися Положенням про
порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання
дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання, затвердженим розпорядженням
АМК від 12.02.2002 № 2б-р.
Всі інші узгоджені дії регулюються
Типовими вимогами до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального
звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету
України на узгоджені дії суб'єктів господарювання, затверджених розпорядженням
АМК від 12.02.2002 № 27-р.
Як же насправді
відбуваються перевірки АМК? Ці перевірки відбуваються у відповідності до норм Положення
про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист
економічної конкуренції, яке затверджено розпорядженням АМК від 25.12.2001 №
182-р (далі - Положення). Перевірки, здійснювані органами АМК, можуть бути як плановими,
так позаплановими.
Плановою виїзною
перевіркою вважається перевірка об'єктів, яка проводиться за їх
місцезнаходженням. Підставою для проведення планових перевірок є план - графік
перевірок, затверджений головою АМК. Відзначимо, що відповідно до п. 13
Положення в календарний план перевірок не включаються малі і середні
підприємці. Планова перевірка може проводитися не частіше одного разу на
календарний рік. Про таку перевірку підприємство повинно бути письмово
повідомлено не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку її проведення.
Позаплановою
виїзною вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи АМК і може
проводитися без попереднього письмового повідомлення підприємства. Вона
проводиться у відповідності до наказу голови АМК (голови відділення) за
наявності хоча б однієї з передбачених Положенням обставин. Зокрема,
позапланова перевірка може проводитися у таких випадках:
• за дорученням Президента або
Кабінету Міністрів України;
• за поданням органів влади чи
місцевого самоврядування;
• за заявою суб'єктів господарювання,
громадян, об'єднань про ущемлення їх прав внаслідок порушень законодавства про
захист економічної конкуренції;
• при виявленні недостовірності
даних, заявлених підприємствами в документах, наданих за запитом органів або
голови АМК;
• при необхідності уточнення
відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з об'єктом
перевірки;
• при наявності документально
підтверджених даних щодо монополізації ринку товару, антиконкурентних
узгоджених діях і т.д.
Також потрібно
відзначити, що набрав чинності з початку 2008 року Закон України від 05.04.2007
№ 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської
діяльності», що не поширюється на відносини, які виникають при здійсненні
державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної
конкуренції.
Для проведення
перевірки призначається комісія у складі не менше двох фахівців. Термін її
проведення визначається по кожному конкретному випадку з урахуванням
поставленого завдання, об'єкта перевірки та очікуваного обсягу робіт. Крім
того, у разі потреби за поданням керівника комісії терміни проведення перевірки
можуть бути продовжені.
Першим днем
перевірки вважається день прибуття членів комісії на підприємство, що
перевіряється. У перший день після прибуття на об'єкт голова комісії повідомляє
керівника підприємства про мету і терміни проведених заходів, надає йому
документи про склад комісії та повноваженнях її членів, а також перелік питань,
які належить з'ясувати комісії. Результати перевірки оформлюються актом
перевірки.
До найбільш
поширених видів порушення антимонопольного законодавства можна віднести:
• антиконкурентні узгоджені дії;
• зловживання монопольним
(домінуючим) становищем;
• невиконання рішення, попереднього
рішення органів АМКУ або їх виконання не в повному обсязі.
За вказані
порушення накладаються штрафи у розмірі до 10% доходу (виручки) суб'єкта
господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній
звітний рік, що передує року, в якому накладається штраф. За наявності
незаконно одержаного прибутку, що перевищує 10% зазначеного доходу (виручки),
штраф накладається у розмірі, що не перевищує потрійного розміру незаконно
одержаного прибутку. При цьому розмір незаконно одержаного прибутку може бути
розрахований оціночним шляхом.
За ряд порушень
передбачено більш м'яке покарання. Зокрема, за вчинення учасниками узгоджених
дій без отримання дозволу органів АМК накладається штраф у розмірі до 5% доходу
(виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт,
послуг) за останній звітний рік, що передує року, в якому накладається штраф. А
за ненадання інформації АМК, надання недостовірної інформації або інформації в
неповному обсязі, а також створення перешкод працівникам АМК у проведенні
перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно накладається штраф у
розмірі до 1% доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції
( товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передує року, в якому
накладається штраф.
Згідно зі
статтею 42 Закону № 2210 строк давності притягнення до відповідальності за
порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять
років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня
закінчення вчинення порушення.
Однак крім
фінансових санкцій передбачена й адміністративна відповідальність за порушення
антимонопольного законодавства. Так, нав'язування контрагентам умов договору,
які ставлять їх у нерівне становище, додаткових умов, що не стосуються предмета
договору, інші дії, спрямовані на створення перешкод для доступу на ринок інших
підприємців, встановлення монопольних цін на свої товари, а також
дискримінаційних цін, що обмежують права окремих споживачів, тягнуть за собою
накладення штрафу на керівників (розпорядників кредитів) підприємств
(об'єднань, господарських товариств тощо) у розмірі до 15 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян (255 грн.), а на осіб, які займаються
підприємницькою діяльністю, - до 30 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян (510 грн.) (ст.1661 КпАП).
Ненадання,
несвоєчасне надання керівниками підприємств та особами, які займаються
підприємницькою діяльністю, інформації або подання завідомо недостовірної
інформації АМК тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб та
керівників підприємств у розмірі до 7 неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян (119 грн.), А на осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, - до
20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 грн.) (частина перша
ст.1664 КпАП). За ухилення зазначених осіб від виконання рішень АМК або
несвоєчасне виконання їх рішень передбачений штраф для посадових осіб та
керівників у розмірі до 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102
грн.), А для осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, - до 16 неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян (272 грн.) (ч. 2 ст.1664 КпАП).
Маргарита Маслова
Комментариев нет:
Отправить комментарий